Підкладка Д-50 б.в.

Підкладка Д-50. Технічні вимоги прокладок для костильного скріплення рельсів 10.2.3.1 Підкладки костильного скріплення виготовляють із сталі згідно з ДСТУ 4404:2005 / ГОСТ 535-2005. 10.2.3.3 Не допускаються: – на поверхні прилягання підкладок до рейки – розкатані забруднення, тріщини, опуклості та задирки, увігнутість поверхні; – по периметру отворів – опуклості та задирки. 10.2.3.4 Дефекти зовнішнього виду підкладок костильного скріплення, що допускаються, наведені в таблиці 10.7. 10.2.3.5 Задирки, відбитки на поверхнях підкладок костильного скріплення, що прилягають до рейки та шпали, а також на внутрішніх гранях реборд повинні бути видалені. 10.2.3.6 На поверхнях торців підкладок костильного скріплення не допускаються розшарування та сліди усадочних раковин. 10.2.3.7 Підкладки костильного скріплення повинні витримувати випробування на вигин під кутом 45о без зламу, тріщин та надривів. 10.2.3.8 Підкладки костильного скріплення, які відповідають вимогам п.п. 10.2.2.1-10.2.3.7, відносять до першого сорту. 10.2.3.9 До другого сорту відносять підкладки костильного скріплення, які мають відхилення, що стосуються хімічного складу (ДСТУ 3800-98), або хоча б одне з нижченаведених відхилень: - за розмірами, які перевищують граничні відхилення, наведені на рисунках підкладок (за винятком відстаней між ребордами), але не більше ніж удвічі; - за опуклістю та увігнутістю поверхонь, що прилягають до підошви рейки і до шпали, відхилення від перпендикулярності торців і розмірів дефектів поверхні (таблиці 10.6 та 10.7), але не більше ніж удвічі; - за величиною кута вигину, який може витримати підкладка без зламу, тріщин та підривів, при цьому величина кута повинна бути не менше 30о; - пов’язаних з наявністю розшарувань металу на торцях, при цьому їх величина не повинна перевищувати 20 мм; – за відстанню між внутрішніми гранями реборд, що перевищують граничні відхилення, але не більше ніж на 0,2 мм. Вміст скріплень під час дерев'яних шпалах. Підкладки мають завжди щільно спиратися на верхню поверхню шпал і прилягати до підошва рейок, тому не можна допускати наявності в дорозі струсених і непідбитих шпал.Ускладка роботи підкладок неабияк поліпшуються, якщо і укладати на пружні прокладки. Ці прокладки заповнюють порожнечі між підкладкою і шапою і є гарними амортизаторами. Під час зачищення задирок на шпалах необхідно стежити за тим, щоб постіль для підкладки після застібки була рівною та забезпечувала повне замикання підкладки на шпалу.Підкладки не мають мати вогнетривкостей або опуклостей на верхній поверхні, що прилягає до поверхні підошві рейки та місцевих опуклостей біля верху милиних отворів. Підкладку встановлюють строго за осі шпалами без перекосу. Підкладки з розробленими отворами для милиць або шурупів, вигнуті або зношеними ребордами замінюють новими або справними старогодними. Зношені милиці, а також "підроблені" в місці зіткнення з підошвою рейки (найчастіше це буває на зовнішніх нитках кривих) своєчасно змінюють. Виявляє такі милиці під час перешивання та оглядів шляху в момент проходу поїзда. Особливо на ці милиці треба звертати увагу на тих ділянках, де путевимірювальним вагоном реєструється збільшення колії, а ручним шаблоном воно не виявляється.Шурупи забороняється забивати молотком, тому що водночас шуруп замість плавного загвинчування в деревину своєю різзю зминає та відриває деревину навколо себе. Забитий шуруп погано утримується в шпалі або переводному брусі та не здатний щільно та постійно притискати підкладку до шпака. З зазначеної причини обов'язково попереднє просвердлювання отворів у дерев'яних шпал і брусах. Шурупи загвинчують тільки спеціальними електричними або торцевими ключами.